Традиції Кіл прийняття рішень були популярними у багатьох давніх культурах і використовувалися, як універсальний метод для обговорення серйозних питань та проблем, які поставали перед громадою або общиною, як її тоді називали. Як зауважує Вільям Айзекс, директор проекту «Діалог» у школі управління ім. А. Слоуна Массачусетського технологічного інституту: «Наскільки мені відомо, ще не знайдено жодної автохтонної культури, яка б не використовувала практику вирішення важливих питань за допомогою групових обговорень у Колі». Іншими словами Кола не є новітньою процедурою вирішення проблем та прийняття рішень, це граційна модель, яку випробовували протягом довгого часу, і вона показала себе найкращим чином. Традиційно батьківщиною Кола прийнято вважати Північну Америку, а саме США та Канаду, адже широковідомим є той факт, що корінні народи цієї території, американські індіанці, вирішували свої суперечки та проблеми за допомогою Кола, передаючи одне одному люльку миру. В Україні теж існувало чимало досвіду, пов’язаного з проведенням Кіл. Зокрема, відомо про такі факти, як звичаї скіфів, які передавали по колу Братин(зазвичай це була чаша зі слабоалкогольним напоєм, медовухою) від старшого до молодшого, висловлюючи по черзі побажання та подяки одне одному. Пізніше Кола стали поширеними на Січі, коли важливі зібрання козаків, а саме військові ради проходили саме у вигляді Кола. Такі події засвідчені документальними джерелами, зокрема існують такі згадки: «Старшина, вийшовши на середину, ставала на площі в один ряд, один біля одного, за старшинством своїх чинів (…) Товариство ставало за курінними отаманами навколо церкви, починаючи правий фланг від кошового й закінчуючи лівий фланг біля військового осавула, утворюючи загалом величезне козацьке коло» (Д.Яворницький, "Історія запорозьких козаків"). Особливістю проведення Кола серед козаків було те, що обговорення в ньому тривало доти, доки громада не знаходила консенсусу, прийнятного для усіх її членів.