У четвер, 31 травня, в гості до Спасу завітав друг товариства Ігор Мазур - «Тополя». Це голова Київської організації УНА-УНСО, член політради партії, учасник бойових дій у Придністров’ї, Абхазії, Чечні, активний учасник акції «Україна без Кучми», за що від режиму Кучми отримав термін ув’язнення.
У товариському колі за чашкою чаю друг «Тополя» поділився спогадами зі свого бойового й політичного досвіду. Насичена деталями оповідь розкривала як напружені й трагічні, так і кумедні сторінки вояцьких буднів. Яскраві враження, набуті Ігорем під час взаємодії з багатьма людьми різних народів, дозволяють скласте уяву про звичаї, побут і менталітет представників їхніх різних суспільних верств. Так, придністровських українців неймовірно підбадьорувала присутність їхніх співвітчизників з УНСО; прості грузини ладні були віддати останній шматок хліба, аби нагодувати українських добровольців, що захищали територіальну цілісність Грузії; а російські корумповані військові часто продавали чеченським повстанцям зброю, з якою ті воювали проти російських же солдатів. І потрапивши в полон, такі офіцери навіть гидували ділити з рядовими спільний барак.
Осмислюючи сказане паном Мазуром, приходило усвідомлення того, як часто на людську долю впливають випадковості, що часом мають просто містичну силу вирішувати питання життя чи смерті. Під час виходу з Чечні всіх пасажирів, у т.ч. і добровольців, які їхали, звісно, в цивільному, ретельно перевіряли на російському блок-посту на предмет ознак, що б свідчили про належність до бойовиків. Російський військовий запідозрив щось у «Тополі», та з’ясувавши, що в того день народження в той же день, відпустив Ігоря, таким чином урятувавши від полону й тортур. Або схожий випадок під час арешту в 2001 р., коли генерал міліції своєю появою припинив жорстокі побої, яким піддавали Ігоря бійці «Беркута». Було подібне ще й в Абхазії, коли кулі та снаряди вибухали в кільканадцяти метрах неподалік, і якби на кілька метрів ближче, то...
Та зрештою, не випадковості визначальні в життєвому шляху людини. А її самоусвідомлення себе як сина своєї нації, готового йти під кулі чи за ґрати за свої переконання. Також – рішучість у діях, мужність при випробуваннях, стійкість при відстоювані своєї правди. І ці риси наш гість, Ігор Мазур, протягом свого життя проявив сповна.
Наша зустріч затягнулася навіть довше, ніж ми планували, – настільки захопливою була розповідь – й на знак подяки й дружби ми зробили Ігорю подарунок.
|