Наше перебування в Кракові триває. За ці декілька днів ми намагалися пізнати якнайбільше історично-культурних місць Кракова і околиць. Ми побували у сумнозвісному гітлерівському концтаборі Аушвіц-Біркенау (де також перебували й гинули українські націоналісти); сходили на кургани ім. Т.Костюшка та Крака (легендарного засновника міста), звідки ввечері відкривається неймовірний краєвид на всипаний вогнями Краків; їздили в найстарший монастир Польщі – монастир Бенедиктинів (власне монастир був заснований у 16 ст, а його костел – 11 ст); були на фабриці О.Шиндлера (що влаштовував туди євреїв і поляків, яким загрожувало знищення чи увязнення), яку було оспівано у відомому фільмі С.Спілберга. Звичайно, це ще мала частка того, що варто побачити в Кракові, але і її достатньо, щоб відчути дух історії Польщі. Темою останніх дискусій з польськими колегами була історична пам'ять обох народів. Ми визначали ті сторінки минулого, що нас об'єднують, і ті, - що роз'єднують. Виявилося, що таких порівну, але після обговорення ми дійшли спільної думки щодо деяких конфліктних моментів із нашого минулого (козацькі повстання, українсько-польська війна 1918 р., акція „Вісла”), тож прикладів дружби співпраці виявилося більше. Поступово ми підійшли до найбільш гострої теми – конфлікту між УПА і Армією Крайовою на Західноукраїнських землях в 1943-1944 рр. Обережно, без зайвого ура-патріотичного пафосу і впертості, ми обмінювалися нашими поглядами й оцінками, спираючись на конкретні факти. І хоча зійшлися не у всіх трактуваннях тих подій, але в головному наша думка була спільна: якщо і ВіН (екс - АК), і УПА в 1946 р. змогли припинити криваву війну і уклали союз для боротьби з комуністичною окупацією, то ми тим більше зобовязані подолати наші гострі конфлікти для подальшої співпраці.