Із початку грудня 1917­го війська більшовицької Росії вели неоголошену війну з УНР. Протягом місяця вони зай­няли майже все Лівобережжя й Південь. 22 січня 1918­го Центральна Рада своїм IV Універсалом проголосила незалежність УНР. Її делегація відбула до Берестя – ­нинішній Брест у Білорусі – на переговори з країнами Четвертного союзу – Німеччиною, Австро-­Угорщиною, Болгарією й Туреччиною. Сподівалися на міжнародне визнання. ­Більшо­вицька делегація на чолі з Левом Троцьким намагалася довести, що УНР взагалі не існує, а територію України контролюють війська Української СРР із центром у Харкові. Центральна Рада прагнула втриматися в столиці якомога довше, щоб довести на переговорах, що саме вона є справжнім представником України. Достатньо сил для захисту від більшовицьких військ Центральна Рада не мала. Сотні тисяч вояків, що впродовж 1917 року заявляли про готовність їй підпорядковуватися, нею ж були розпущені. Володимир Винниченко та його соратники-­соціалісти були переконані, що до війни з російськими більшовиками не дійде, і не вбачали потреби у створенні регулярної армії. Результат: Києву загрожував наступ із півночі. Читати повністю.