Євромайдан , як Фенікс, відродився протягом кількох годин на Михайлівському майдані.

12.00 Майдан Незалежності – Ми сильні, Ми творимо оновлену країну! І всі хто був в ту ніч-ранок, з ВАМИ. Нас не залякали кийками та синцями!

Вчора вночі на... Майдані зустрів біля Лядських воріт Сашка Положинського(Олександр Положинський), після привітань він запитав, так ти ж був 30 листопада? Я відповів ствердно, і коротко описав події.

Вже вкотре, будучи координатором Євромайдану, я залишився з хлопцями (Тарас, Ігор, Ярослав) чергувати вночі. Саме на цю ніч я лишень мав допомагати ,а координатором зміни був Дмитро (Ми Європейці). Ми налагодили процес (заспокоїли людей, що знімання сцени це тільки технічний момент, що відбудеться заміна сцени політиками, за домовленістю, і вони будуть з нами чергувати вночі) і відійшли погрітися, домовившись, що дамо такий самий шанс Дмитрові. Приблизно в 3.30 ми замінили Дмитра, перевірили чи все гаразд.

І події почали розвиватися.

Перше - на майдан, до стелли, виїхала техніка, яку зупинили люди і запитали мету її перебування. На наше уточнення, чи є у водіїв маршрутний лист і конкретне завдання, відповідь була, керівництво направило. З техніки був краз з будкою, і дві машини з чашами, для підняття людей на гору.

Друге - Ми зверулися до ДАЇ, щоб вони прибрали машини. Поки тривала наша розмова з Інститутської почали спускатися автобуси міжміського призначення, не ПАЗи, з заштореними вікнами. В одному з вікон я помітив людину в масці і шоломі.

Третя - зрозумівши, що це на гостини до нас, ми з Тарасом побігли до людей і почали всіх координувати, що збираємося біля стелли, тримаємося разом. Хлопці на зовні, дівчата в середині. Ми не змогли зібрати всіх, оскільки частина людей, залишилася в наметі МНС, дехто через те, що заснув, також не швидко реагував на наші заклики, частина людей залишилася біля памятника князям часів Русі. Четверте - події розвивалися дуже швидко. З автобусів почали вивантажувати люди з спец засобами, щитами, кийками, шоломами, через погане освітлення, яке стало таким саме під час події. Було важко помітити, хто це.

П’яте - вишикувавшись люди з спецзасобами (працівники МВС, невідомо яких підрозділів Беркуту) почали без попередження атакувати людей під стеллою, і атакувати за допомогою спецзасобів: кийків та щитів.

Шосте - хлопці тримали певний час лінію, та атака була з різних сторін, і нас завалили, почали бити на землі. Б"ючи нас, нам казали вставати, але впавши,хлопці зв’язалися ногами і не могли фізично цього зробити. Далі за наказом якогось керівника, вони припинили нас бити кийками, і ми змогли піднятися.

Сьоме – нам сказали вибігати з стелли, але при цьому утворили коридор ,як для злочинців (зеків) і коли ми рухалися по коридору били кийками кого спереду, кого навздогін, саме в цей час я отримав удари по голові, по потилиці, до цього мені вдавалося захистити голову руками, та повертаючись плечима. Більшість ударів я прийняв на спину, плечі, руки, та кілька отримав по голові. В кожного була різна ситуація.

Восьме – ми вибігли до щитів, якими закрили «Йолку» вперлися в них, за ними стояли в повному спорядженні внутрішні війська, але вони нас не затримали і не били, вони розступилися и просто стояли, я проходив поруч біля одного з них, він навіть не поворухнувся. Таким чином ми опинилися біля проїжджої частини.

Дев’яте – ми спробували збиратися, проте побачили як наздоганяють поодиноких людей і далі без будь-яких на те причин б’ють, чи заламують і затримують. Тоді ми перемістилися через дорогу на іншу сторону Майдану, де я помітив двох керівників цього «шабашу правоохоронців». Підбіг до них і звернувся, що вони роблять, чому дали наказ бити жінок, дівчат та молодих людей. На що отримав відповідь, що в них начебто чимось жбурляли. В цей момент знову зменшилася кількість освітлення і ми зрозуміли, що нас далі будуть ловити та бити. І почали відходити до вулиці Михайлівської.

Десяте – по дорозі кілька раз помічали людей, яким розбили голови, і їм надають допомогу самі ж люди, коли звернулися чи допомогти, отримали відповідь, що впевнені, що їх вже не чіпатимуть, помилилися. Дійшовши до вулиці Михайлівської і шукаючи своїх та можливість передати в світ, що Майдан розігнали силою, почули, як гуде вже автобус, коли повернулися, за нами летів на великій швидкості автобус ПАЗ, хтось вигукнув, що нас хочуть всіх затримати, що чули такий наказ. Після цього кожен рухався сам, тими дорогами, які вважав найкращими для уникнення затримання.

Одинадцяте – я затримався в одному з дворів, звідки зміг повідомити всіх знайомих та журналістів, що знав, про те що Майдан розігнали силою, що з нами не було депутатів, хоча була така обіцянка, що потрібно рятувати людей з відділків, що збираємося на Михайлівській на 10, за Майдан.

Дванадцяте – о шостій я вийшов з двору і піднявся до Михайлівського майдану і зайшов на територію Михайлівського собору. Люди потроху збиралися, обмінювалися враженнями. Витало хвилювання про те, чи нас не розженуть і тут. Порівнювали ситуацію з тією, що колись кияни ховалися в храмі від Батия, тепер ми були на території храмі так само, як кияни, тільки від новітнього Батия. Зорганізувалися, нам допомогли монахи чаєм та першими канапками. Далі ми зробили знову кухню, та прийом теплого одягу і звичайно ж надання першої допомоги, викликали швидкі.

Тринадцяте – Євромайдан, як Фенікс відродився протягом кількох годин на Махайлівському майдані – і люди нас підтримали. Це все відбулося завдяки самоорганізації людей без участі політиків. Це велике надбання наших людей, що вони ось так, в таку хвилину зорганізувалися і продовжували відстоювати свої прагнення на Вільне Життя! Разом – ми справді СИЛА! Тож сьогодні ми це продемонструємо вкотре, не зважаючи ні на що.

Фото події ТУТ

12.00 Майдан Незалежності – Ми сильні, Ми творимо оновлену країну! І всі хто був в ту ніч-ранок, з ВАМИ. Нас не залякали кийками та синцями! Показати більше...

З повагою, Осавул товариства, Васильчук Вадим