work news gallery interesting forum
16 грудня, субота, 2017 р.Б.
Самійло Kішка – гетьман, який поєднав вільне та реєстрове козацтво

Самійло Кішка (р.н. достеменно невідомий, приблизно 1530 – 1602) родом був із козацького краю, з Канева. На Січ він прибув ще юнаком і, побувавши в багатьох походах, зажив серед козацтва слави хороброго вояка, а згодом – і тямущого командира.

Загалом козаки того часу були степовиками. І хоч не цуралися морських походів, але бралися до них здебільшого з нагальної потреби. Наприклад, ставили собі мету якнайшвидше добутися Кафи чи Білгорода, визволити полонених із Синопа чи Козлова (Гезлева). Для переходу туди кіннотою треба було б перейти цілі країни.

Самійло Кішка ж за складом своєї душі був моряком. Щойно взявши до рук булаву гетьмана, заходився будувати цілу флотилію чайок. Його попередник, князь Вишневецький, теж дбав про споруждення козацьких кораблів, але, здається, так жодного разу не вийшов у море на чолі загону. Кішка ж мав намір не тільки перетворити козаків на «морських піхотинців», а й закріпитися на узбережжі та забезпечити Україні надійний вихід до Чорного моря.

Козацькі чайки при Самійлі Кішці робилися довжиною до 25 метрів і шириною до двох метрів. Днище чайки вирубували зі стовбура дерева, до якого прикріпляли опруги, тобто шпангоути, на які нашивали дерев‘яні борти. Днище забивалося дошками, і під такою палубою зберігалися харчі і зброя. На чайці встановлювали до 15-20 пар весел, вітрило та 4 малі гармати-фальконети, які могли стріляти у різних напрямках. Упродовж бортів чайку обв‘язували очеретом, що надавало їй впевненої плавучості та охороняло борти від куль стріл. Така чайка брала в похід 40-70 козаків екіпажу.

Перший такий похід припав на 1567 рік. До нього Туреччина панувала на Чорному та Азовському морях самовладно, не маючи тут жодних суперників. І ось один такий суперник з‘явився. Козацькі чайки досягли кримського берега і висадили десант, який повернувся з чималими трофеями. А коли навздогін чайкам вирушила турецька ескадра, запорожці не кинулися врозтіч, як на те сподівалися турки, а стали до справжнього морського бою. І перемогли: чимало ворожих кораблів потопили чи пошкодили, кілька захопили, визволивши веслярів-галерників.

Про серйозність цих морських баталій свідчить факт, що турецький султан надіслав скаргу польському королеві. Король, побоюючись війни з Портою, відповів на це указом про те, що козаки повинні переселитися з Січі на територію Черкаського та Канівського староств. Тобто, зректися козацької волі. Зрозуміло, що наказ короля ніхто й не думав виконувати.

Тим часом у морських боях народжувалася тактика дій козацьког флоту. А бої ці були різними – з перемогами і поразками. Про це свідчить і доля самого гетьмана Самійла Кішки. В одному з походів, в 1570 (за іншими даними – 1573) році, гетьман потрапив у полон до турків і був прикутий ланцюгом до весла на галері. «Хотів плавати в Чорнім морі – плавай досхочу», – глузували з нього яничари.

Понад чверть століття продовжувалася тяжка неволя українського флотоводця, організатора перших морських походів українських ескадр козацького флоту. Але каторга не вбила в серці гетьмана любові до рідної землі, козацької наснаги і жаги до боротьби за волю. Народна думка через віки донесла до нас, як Самійло Кішка, вже постарілий та посивілий, зробив неможливе – йому пощастило видобутися з кайданів та розкувати товарищів, захопити корабель і напасти на передмістя Євпаторії, а потім дійти до Дніпра. Це сталося 1599 року. У думі розказується, як біля Тендри гетьман Скалозуб мало не потопив галеру Кішки, прийнявши її за ворожу. Так зустрілися у морі молодий і посивілий у неволі гетьмани і флотоводці.

Після полону Кішка подався до рідного Канева і вирішив якийсь час перепочити там, милуючись природою. Одначе відпочити йому не дали. Цього разу не турки, а самі козаки. Дізнавшись про загибель гетмана Скалозуба, вони послали гінців до Кішки: «Іди гетьманувати!».

На давню славо гетьмана Кішки тепер вдало накладалисяя легенди про те, як, пробувши стільки років у полоні, він не скорився ворогам, не побусурманився, а зумів організувати бунт і самотужки визволитися з неволі. Серед веслярів-галерників, міцно й назавжди прикутих до палуби, таке траплялося нечасто. На Україні ж старий, посивілий у неволі гетьман дуже був вражений одміною у відносинах поляків до українців і навпаки, а ще дужче його вразив розбрат між самими козаками. Незважаючи на дуже складне становище, у якому Кішка застав Україну і козацтво, він надзвичайно хутко й розумно розібрався у тому становищі та повернув всі справи на користь України й козацтва.

Розуміючи, що тільки у єднанні сила, новообраний гетьман насамперед взявся погодити реєстрових козаків та запорожців. Як досвідчений політик, Кішка використав трагічну загибель загону Скалозуба. Ідея помсти за це могла прислужитися справі козацього єднання. Він звернувся не лише до січовиків, а до всього козацтва (тобто й того, що було по староствах й частенько справляло службу в польскому війську). І козаки повірили Кішці. На Січ прибуло кілька тисяч чоловік, чого не бувало вже давно. За таких обставин, ясна річ, реєстровики й нереєстрові вже не мали права на ворожнечу.

Похід минув вдало. Козаки знову перемогли. Були також неабиякі трофеї, визволені невільники. Але найголовніше – низовики, реєстровики, городові козаки знову відчули одностайність у бажанні боронити України. Відчули, що вони – однодумці, між якими ворожнеча просто неможлива.

Наступним великим походом запорозьких козаків під проводом гетьмана Кішки став похід у Волохію, де вони допомогли повсталому проти турків господарю Михаю. Повертаючись з Молдови, Кішка заїхав у Київ на прощу і розпочав та будувати церкву Миколи Доброго – на згадку про своє визволення з турецької неволі.

Наступного року Михай розпочав бойові дії проти молдавського господаря Ієремії Могили. Поляки, намагаючись залучити запорожців на допомогу в цій війні, були змушені піти на певні поступки українському козацтву. Король та сейм переглянули свої рішення щодо кількості реєстрових козаків, знову дозволили їм володіти землею та нерухомістю та виплатили гроші, що їх поляки заборгували козацтву. Таким чином, гетьман зумів значно поліпшити становище реєстрових козаків у Речі Посполитій, примусивши польский уряд 1601 року бодай на папері відмовитись від ставлення до козаків як до ворогів держави.

В той же час, козаки змушені були взяти участь у польско-шведській (лівонській) війні, яка незабаром розпочалася. Через тривалість та виснажливість цієї війни, відсутність провіанту, невиплату поляками обіцяних козакам грошей, козаки відмовлялися йти в бій і вимагали від гетьмана повернутися в Україну.

Але Самійло Кішка шанував звичаї лицарства. Він розумів, що зрадити союзника, яким би він там не був, і оголити фронт – це означало зганьбити себе на всю Європу. І в найскрутніші хвилини водив козаків у бій особисто. В одному з таких боїв, під містом Фелином, 1602 року Самійло Кішка загинув козацькою смертю – був вбитий кулею.

Оплакавши тяжку втрату, козаки з великою шаною перевезли тіло гетьмана до його рідного Канева і поховали за козацьким звичаєм – під залпи гарматного салюту на горі Старий клад, яка пізніше дістала назву Чернеча гора і де з часом був похований Тарас Шевченко.

Гетьману Самійлу Кішці належить видатна сторінка в історії вітчизняного флоту. Він перший флотоводець, який відкрив козацьому флоту шлях в Чорне море. Самі він вдосконалив і пристосував козацьку чайку до морських походів, створив тактику бою козацької ескадри з турецьким флотом та тактику штурму морських фортець.

Велика слава випала йому ще за життя. Він дав козацтву такий потяг до моря, який протягом віків не змогли знищити ні турецький султан, ні польский король, ні російські царі. У великого вчителя були й гідні учні: Фока Покотило, Григорій Лобода, Петро Сагайдачний.

Поділитись
| додано: 16/02/2015 | lub |
Новини
06 січ.
Де не стоятиму - вистою
17 вер.
18 вересня 2013 року відбудеться відкрите засідання Громадського комітету із вшанування пам’яті жертв Голодомору
04 вер.
Наливайченко просить Генпрокуратуру захистити права реабілітованих жертв політичних репресій
24 лип.
Щорічний мистецький захід "Толока в Легедзине" цього разу 10 серпня 2013 р.
24 лип.
24 липня 2013, Київ, Майдан Незалежності. ПЕРШИЙ ФЛЕШМОБ-ЗАПРОШЕННЯ НА ЕТНО-ФЕСТИВАЛЬ "ЖНИВА 2013. ДОМОТКАНЬ"
22 черв.
Музей Івана Гончара - 22-23 червня, фестиваль «КОБЗАРСЬКА ТРІЙЦЯ»
22 черв.
Музей Івана Гончара - 22 червня, відкриття виставки «Микола БУДНИК – майстер, художник, поет»
22 черв.
Музей Івана Гончара - 20 червня, відкриття виставки Надії Вінарської-Марченко «Я СВІЙ ЧАС У ВИШИВКАХ ЛИШАЮ...»
15 квіт.
ПРЕС-РЕЛІЗ - В МУЗЕЇ ІВАНА ГОНЧАРА - 16 КВІТНЯ 2013 РОКУ О 17:00 відбудеться творчий вечір ЛІРНИКА ЯРЕМИ
13 квіт.
Вільна дискусія "Сила ненасильницького спротиву. Спогади про Норильське повстання 1953 р."
13 квіт.
24 квітня 2013 р., 11:00 Будинок Вчителя. Круглий стіл, присвячений 95-й річниці Української Держави (Гетьманату П.Скоропадського)
20 лют.
АКЦІЯ Громадського об’єднання «Українська Справа» «ХОЧЕМО ЧИТАТИ ПРЕСУ УКРАЇНСЬКОЮ»
31 січ.
"Патріотами не народжуються, а стають", – Вадим Васильчук
18 січ.
Допоможи встановити меморіальну дошку воїнам Армії УНР
20 груд.
У Харкові міліція затримала 22-х учасників ходи на підтримку Павліченків
14 лист.
They are not killers! - справа Павлiченків.
Внески товариства та благодійні внески людей, які хочуть підтримати нас і нашу діяльність.
 
maidan.org.ua
Дитячо-юнацький еколого-туристичний клуб <Екотур>
Контакти:
Для запитів:question(at)spas.in.ua
Осавул БКБЗ"Спас":vadymyrko(at)spas.in.ua
 +38 (063) 841 44 60
Прес-служба:press(at)spas.in.ua
 +38 (093) 648 11 50
Діяльність | Новини | Світлини | Цікаве | Форум
Події | Спорт | Вишколи | Культура | Контакти
 Розробка та дизайнування - "web-design samsobisam"