6 вересня Братство козацького бойового Звичаю «Спас» долучилися у ролі партнерів до Першого всеукраїнського дитячого фольклорного фестивалю «ОРЕЛІ», що проходив на подвір'ї Українського центру народної культури «Музей Івана Гончара». Оточені гамірливою малечею, стурбованими батьками та вихователями, дитячими колективами та метушливими організаторами, спасівці явно виділялися з цього гамірливого натовпу.

6 вересня Братство козацького бойового Звичаю «Спас» долучилися у ролі партнерів до Першого всеукраїнського дитячого фольклорного фестивалю «ОРЕЛІ», що проходив на подвір'ї Українського центру народної культури «Музей Івана Гончара». Оточені гамірливою малечею, стурбованими батьками та вихователями, дитячими колективами та метушливими організаторами, спасівці явно виділялися з цього гамірливого натовпу.

Показовий виступ «Спасу» відбувся під акомпанемент міні-оркестру «Гуляйгород». Хвацькі хлопці у шароварах (як козаки, так і музики) й дівчата у плахтах так потішили дітлахів, що після виступу на всіх охочих взяти участь у козацьких забавах не вистачало шапок. Особливо вправними у старовинних козацьких забавах виявилися, як це не дивно, хлопчаки, зодягнені у єврейський одяг. Вочевидь, в них текла все ж таки українська кров, адже саме ці маленькі капелюшники й стали переможцями усіх конкурсів.

Після забав з шапками маленькі вояки мали можливість поборотися на дерев'яних шаблях. Цікаво, що серед переможців було багато дівчаток. З легкістю і невимушеністю перевершуючи хлопців у шляхетному мистецтві фехтування, вони представляли собою надзвичайно мальовниче видовище.

Після забав відбулася посвята у юнаки. Для того, щоб бути всадженим на коня згідно стародавньої української традиції, хлопцеві необхідно було пройти ряд випробувань. З чотирма непростими завданнями (козою, козою з розворотом, щупаком та розніжкою) впоралося всього два хлопчика. Вони й удостоїлися честі тричі проїхати на білосніжній кобилі під символічними ворітьми зі списів та шабель у доросле життя.

Ось так Братство козацького бойового Звичаю «Спас» ще раз підтвердило, що козацькому роду нема переводу.

Анастасія РАЙСЬКА-ПТАШКА