Ранок третього дня був важким для всіх у таборі. Нічний алярм дався таки в знаки. Але осіннє сонечко так привітно посміхалося, що усі завзято взялися до роботи...
Ранок третього дня був важким для всіх у таборі. Нічний алярм дався таки в знаки. Але осіннє сонечко так привітно посміхалося, що усі завзято взялися до роботи.
Досипався ще курган, дехто допомагав висаджувати молоді дубочки ( тепер поруч із старим дідусем Дубом ростиме ціла алея молодих дубочків), дехто допомагав розкладати табір, бо ж ми вже цього року не ночуватимемо на Ратунді…
Отже, коли наплічники були складені, а на курган докинута остання в цьому році лопата землі, усі зібралися, аби вшанувати його, освятивши вогняним козацьким хрестом та провівши на ньому тризну.
Надалі слідувало встановлення хреста загиблим героям Української повстанської армії та салют зі зброї задля їх вшанування.
Після цього усі вирушили до дуба, аби обійняти його всім Колом і набратися такої ж сили, якою володіє й він.
З урочистостей лишилося тільки зняття прапорів, які всі ті 3 дні майоріли в нашому таборі, далі ж братчики попрямували до села, де послухали упівських розповідей вуйка Петра, одного з небагатьох ветеранів тої боротьби.
Почули ми з перших вуст і те, як відбувався набір до лав повстанців, про їх вишколи і тренування, про їхнє небезпечне життя в криївках, про те, яким тортурам і знущанням піддавалися вони, потрапивши до рук нквдистів.
Після надзвичайно цікавої розповіді був відбій...а ночувати ж цієї ночі випало нам в місцевій стодолі на м’якій отаві…
|