work news gallery interesting forum
14 грудня, п'ятниця, 2018 р.Б.
Медвинська республіка Після більшовицьких чисток населення повстанського села зменшилося наполовину, але зберегло волелюбність.

Українська влада протрималася у Медвині майже місяць. Здається, небагато, якщо не враховувати, що в довколишніх селах уже господарювала влада радянська, яка і це село, котре проголосило себе республікою, тримала в облозі. Не нам, нинішнім, судити, чому кремезні й розумні чоловіки з Медвина та тисяч інших волелюбних сіл у 1918–му не об’єдналися у війську Української держави, а запекло боронили свій маленький життєвий простір.

 

Центр у Медвині

«Коли у 1918 році на півдні Київщини відступала восьма російська царська армія і грабувала все на своєму шляху, селяни мусили себе боронити, — розповідає директор Богуславського краєзнавчого музею, уродженець Медвина Петро Гогула, який тривалий час досліджує історію Медвинської республіки. — Піднялася народна оборона, традиційна, як козацтво». Селяни за час воєнного безвладдя поділили між собою панську землю, набудували нових хат і повіток з безгоспного лісу, і віддавати все це будь–яким зайдам не хотіли.

Медвинці, звісно, боронили не лише садки і комори. На межі ХХ століття в них пробудилася національна свідомість. У 1912 році учителі створили у медвинській школі культурно–освітній гурток. На зароблені в церковному хорі гроші учні виписали зі Львова 300 українських книжок. І хоча учителів за це звільнили з роботи, книжки читало все село. А в 1917–му тут були вже «Просвіта», хор і драмгурток, який щомісяця ставив нову українську виставу.

Медвинську еліту складали переважно вчителі і військові старшини. Серед них — Григорій Пирхалка, революціонер 1905 року, який відбув заслання в Оленецькій губернії і самотужки вивчився на юриста. Легендарний напівзрячий кобзар Антін Петюх (справжнє прізвище Митяй) також відбув заслання, знав багато українських революційних пісень і грав їх на бандурі, виступав як пропагандист української ідеї серед війська УНР, на бронепотязі «Хортиця». Коли українська армія у 1919 році відступила, кобзар повернувся у Медвин. Ніхто з медвинської інтелігенції не мав достатньої інформації про те, що діється в Україні і в світі.

Довкола вирувала війна. «Більшовиків вибили — приходять денікінці. Війська УНР вибили денікінців — приходять поляки. Поляки відійшли — приходять більшовики. Вдень більшовики — вночі приходять повстанці», — описує хаос тих років Петро Гогула. З 1918 по 1920–й влада в селі змінювалася 12 разів.

«Мы вас всех переучим!»

Радянську владу в Медвині проголосили в 1919–му. У червні 1920–го «червоні» увійшли в село вп’яте. «Прибуло четверо комісарів на допомогу місцевому «волревкому», — розповідає Петро Гогула. — Вони оголосили загальні збори села, вимагали мобілізації молоді до свого війська, дуже великого продовольчого податку і «боротьби з місцевою петлюрівщиною». На зауваження хлопців, чому комісари говорять російською, ті почали матюкатися і переконувати, що «усіх навчать говорити більшовицькою мовою». Це збурило людей».

Під час наступних зборів хлопці заарештували тих комісарів, а вночі розстріляли. На ранок, 19 серпня, якраз на Спаса, повстанці оголосили у селі військовий стан. Отаманом на той час був військовий старшина Хома Лебідь, начальником штабу — Микола Василенко, начальником розвідки — сотник Дніпровий, загадкова особистість. Він прибув з Галичини з розвідувальною метою в час Першої світової війни, був дуже спокійний, носив окуляри з товстими лінзами.

У той час по всій Україні спалахували селянські повстання проти більшовицьких грабунків. Відомо, що між 1 квітня і 15 червня 1919 року в Україні відбулося 328 таких повстань. Деякі селянські загони трималися аж до 1926 року.

Оборона Медвина

Селяни проголосили республіку і для її оборони довкола села прикопали борони догори гостряками. Були впевнені, що протримаються кілька місяців, а там, мовляв, надійде підмога з сусідніх сил і підійде військо Петлюри... Утім зброї у захисників республіки виявилося обмаль (на 1000 добровольців — всього 300 рушниць і трішки патронів). Коли через кілька днів повстанці напали на цукроварню й обеззброїли там кількох більшовиків, про цю подію дізналися в Києві, а невдовзі й у Москві. Більшовики занепокоїлися: приклад Медвина могли перейняти інші села.

Після розвідки в село заскочив кінний загін. Нападники спалили Успенську церкву, пограбували кілька обійсть і вбили двох господарів. Після перестрілки відступили. Майже щодня кількасот більшовиків з кулеметами наступали на село. Повстанська розвідка вчасно повідомляла про це, у церквах били в дзвони, селяни кидали роботу й бігли боронитися, переважно з косами й вилами. Під час вирішального бою два полки Червоної армії штурмували маленьку «республіку» майже добу. Під ранок запалили крайні хати. А тоді ж стріхи були солом’яні, вітер повіяв — півсела вигоріло. Республіка перестала існувати.

Режисер Володимир Дени­сенко, родом з Медвина, пройшовши радянські табори, у 1960–ті задумав зняти фільм про оборону Києва. Поїхав у Москву до Будьонного, який у 1941 році був главкомом Південно–західного напрямку. Пробрався до нього на дачу, аби про все розпитати. «А ты откуда, хохол?» — спитав Будьонний. «З Медвина». «А, знаю ваше бандитское село. В 1920–м, сволочи, бороны выложили, я их шашкой, а они...».

Поріднені з УПА

Більшовики три дні грабували село. Також зібрали величенький продподаток. Повстанці, які залишилися в лісі, часом нападали на обози з награбованим. Один з обозів розгромили в урочищі Гударів Яр. Зранку 13 жовтня, перед Покровою, зі Звенигородки приїхав до Медвина каральний загін. Більшовики оголосили збір села. Заїжджі відібрали до сотні молодих чоловіків від 18 до 30 років і завели їх до волості. Вмістилося десь із 80, хто менший — протиснувся через вікно, одного 14–річного відправили додому. Комісар заявив: «Ви — відоме бандитське село і маєте повернути все пограбоване з військового обозу». Якщо ж ні, то всім, мовляв, буде таке: вивів з натовпу чоловіка і з нагана стрілив йому в голову. Дав людям одну годину, щоб позносили продукти. Селяни полякалися, розбіглися. А більшовики вивели заручників за село і розстріляли з кулеметів...

Після окупації міні–республіки більшовики ще два десятиліття вишукували і знищували в Медвині всіх, хто хоч якось був причетним до повстання. Загалом у Медвині знищили понад 6 тисяч людей.

Проти тих, хто залишався у підпіллі, використовували ті ж методи, що згодом проти Української Повстанської армії. Оголосили «амністію», потім вербували не надто обережних «хлопців з лісу», і вони виказували криївки. Якби ж то вояки УПА знали історію Східної України!..

Кобзар Антін Петюх потрапив у засідку в 1921 році і застрелився, щоб не датися в руки чекістам. Його бандуру надійно сховали, у 2000 році вона потрапила до Петра Гогулі, нині експонується в Богуславському краєзнавчому музеї.

«Населення Медвина, що стихійно підтримало повстання, понесло надзвичайні жертви, але ніколи не було в нього каяття чи нарікання за цю акцію проти більшовиків. Тільки тепер селяни зрозуміли свою помилку: треба було не Медвин збройно боронити, а свою державу українську і своїх синів віддавати в жертву... на загальних фронтах Української армії», — писав відомий науковець і громадський діяч української діаспори Іван Дубинець, уродженець Медвина.

У 1920 році Дубинець навчався у Богуславській педагогічній школі, на літні канікули був у рідному селі і все бачив. Уникнув репресій через те, що не жив постійно у Медвині. У час Другої світової війни був секретарем президії Української національної ради у Києві. Емігрував до США, досліджував Голодомор. У 1952 році видав книжечку «Горить Медвин». В Україну її привезла у подвійному дні валізи емігрантка Олександра Бражник, яка у 1960–х роках відвідала рідний Медвин. Селяни нишком копіювали книжку, невдовзі її мала ледь не кожна родина. Тоді Медвин згадав про цю подію, витиснуту вглиб підсвідомості страхом смерті.

Нині у центрі села є пам’ятний знак на честь Медвинської республіки, а на місці розстрілу 80 заручників відновили хрест.

 

Медвин — нині село неподалік Богуслава, що на Київщині. Ці терени люди заселяли з ІІ тисячоліття до нашої ери. Поблизу Медвина є славнозвісна Савур–могила і рештки оборонних валів. Був тут і замок. За переказами, свого часу в містечку було багато церков: Спаська, Георгіївська, Всесвятська, цехова. На сьогодні залишилося дві — Миколаївська і Успенська, відбудована після руйнування. Перебуваючи під владою Польщі, Медвин 1620 році отримав Магдебурзьке право. Під час визвольної війни 1648—1654 років став сотенним містом Корсунського полку. Утім українська влада встановилася ненадовго. У 1763 році у закріпаченому Медвині залишалося тільки 9 дворів, звільнених від повинностей. Медвинці брали активну участь у гайдамацькому русі. Після другого поділу Польщі (1793 рік) Медвин увійшов до складу Росії.

Медвинці «ожили» тільки після відміни російського кріпацтва у 1861 році. Відразу ж придбали землю, спорудили винокурний і цегельний заводи та 5 водяних млинів. У 1900 році тут діяли вже 2 цегельні заводи, 9 кузень, 2 кінноприводні млини і 45 вітряків. У 1876 р. відкрито однокласне народне училище, у 1880–х — дві церковно–приходські школи, у 1910 р. — чотирикласне міністерське міське училище.

Поділитись
| додано: 20/05/2009 | root |
Новини
06 січ.
Де не стоятиму - вистою
17 вер.
18 вересня 2013 року відбудеться відкрите засідання Громадського комітету із вшанування пам’яті жертв Голодомору
04 вер.
Наливайченко просить Генпрокуратуру захистити права реабілітованих жертв політичних репресій
24 лип.
Щорічний мистецький захід "Толока в Легедзине" цього разу 10 серпня 2013 р.
24 лип.
24 липня 2013, Київ, Майдан Незалежності. ПЕРШИЙ ФЛЕШМОБ-ЗАПРОШЕННЯ НА ЕТНО-ФЕСТИВАЛЬ "ЖНИВА 2013. ДОМОТКАНЬ"
22 черв.
Музей Івана Гончара - 22-23 червня, фестиваль «КОБЗАРСЬКА ТРІЙЦЯ»
22 черв.
Музей Івана Гончара - 22 червня, відкриття виставки «Микола БУДНИК – майстер, художник, поет»
22 черв.
Музей Івана Гончара - 20 червня, відкриття виставки Надії Вінарської-Марченко «Я СВІЙ ЧАС У ВИШИВКАХ ЛИШАЮ...»
15 квіт.
ПРЕС-РЕЛІЗ - В МУЗЕЇ ІВАНА ГОНЧАРА - 16 КВІТНЯ 2013 РОКУ О 17:00 відбудеться творчий вечір ЛІРНИКА ЯРЕМИ
13 квіт.
Вільна дискусія "Сила ненасильницького спротиву. Спогади про Норильське повстання 1953 р."
13 квіт.
24 квітня 2013 р., 11:00 Будинок Вчителя. Круглий стіл, присвячений 95-й річниці Української Держави (Гетьманату П.Скоропадського)
20 лют.
АКЦІЯ Громадського об’єднання «Українська Справа» «ХОЧЕМО ЧИТАТИ ПРЕСУ УКРАЇНСЬКОЮ»
31 січ.
"Патріотами не народжуються, а стають", – Вадим Васильчук
18 січ.
Допоможи встановити меморіальну дошку воїнам Армії УНР
20 груд.
У Харкові міліція затримала 22-х учасників ходи на підтримку Павліченків
14 лист.
They are not killers! - справа Павлiченків.
Внески товариства та благодійні внески людей, які хочуть підтримати нас і нашу діяльність.
 
maidan.org.ua
Дитячо-юнацький еколого-туристичний клуб <Екотур>
Контакти:
Для запитів:question(at)spas.in.ua
Осавул БКБЗ"Спас":vadymyrko(at)spas.in.ua
 +38 (063) 841 44 60
Прес-служба:press(at)spas.in.ua
 +38 (093) 648 11 50
Діяльність | Новини | Світлини | Цікаве | Форум
Події | Спорт | Вишколи | Культура | Контакти
 Розробка та дизайнування - "web-design samsobisam"