Знову настали ті осінні дні, коли українці вшановують жертв Голодоморів та комуністичних репресій. Сотні людей ставлять свічки, моляться, думають, згадують і в кінці-кінців змінюються. На даний момент близько 48% населення країни свідомо бере участь у заходах із вшанування пам'яті. Це надзвичайний прорив, прорив свідомості.
Пригадую як минулого року при встановленні Меморіалу жертвам Голодоморів майже всі ЗМІ "рознесли" інформацію про те, скільки грошей з держбюджету виділили на побудову, скільки грошей відмилося і себто Ющенко взагалі недоречно все це влаштував. Тоді мені хотілося поставити кожній газеті та жруналу, що це опублікували запитання. А дійсно, навіщо нам у 21 столітті вшановувати пам'ять тих, хто давно помер? Навіщо розсекречувати документи, навіщо зводити пам'ятники та музеї, навіщо зберігати козацькі традиції, навіщо вдягати вишиванки? Дивно, що деяким досі не зрозумілий той факт, що такі речі як історія, як культура мають бути поза рамками будь-яких коштів, грошей, соціальних виплат. І погодьтеся краще, щоб гроші пішли на відновлення історичної справедливості, ніж на чергові дачі для "народних обранців".

Не так давно єврейський народ різко почав розслідувати причини,наслідки Холокосту. Масово почали розсекречувати документи і тоді нація також відчайдушно добивалася визнання не тільки всередині власної країни, а і за її межами. Навіщо їм це було потрібно??А тому, що вони розуміли, що формують новий рівень своєї національної свідомості, вони стали нацією, яка пройшла через великий терор і усвідомивши помилки минулого, знайшовши місця масових захоронень, оприлюднивши факти про організаторів геноциду рухається далі, розвивається. І помітьте, з початку вони також зустрілися з осудом, але нині вони стали на крок мудрішими.Українська нація в чомусь має повторити шлях остаточного ствердження і усвідомлення себе єдиною, народом, що вміє аналізувати і рости. Ющенка можуть безліч разів обвинувачувати в "перебільшеннях" і "недоречних діях", але він єдиний Президент, який дивиться вперед, розуміючи, що історична справедливість не залежить від виборів , погоди та розташування планет. Національна ідентичність в крові, вона веде до великих звершень в майбутньому.

Хочу зауважити як ми змінилися...Приємно в ці дні бачити безліч свічок запалених на схилах, щирі сльози людей,які є не просто стадом, а відчувають біль всередині, надзвичайно зворкшливо, коли батьки розповідають діткам чому на меморіалі зображений лелека і чому він "не може полетіти в небо". Він вже полетів, завдяки народу, який щось змінив у свідомості і який вже не відмовиться від цього.
Звичайно і "Спас" був серед народу. Кожен запалив свічку і думав про своє розуміння тих страшних подій. Голодомор-це жахливе явище, яке повною мірою ніхто не може уявити, як би не намагався. І коли Компартія напередодні дня пам'яті відновлює пам'ятник Леніну, хочеться нагадати про ті розпорядження,які пан Ленін давав стосовно ліквідації сіл, коли матері їли дітей і ставали тваринами у прямому значенні цього слова. чому про це не говорять газети? невже в матеріальне століття ніхто не згадає речі не матеріальні?
Президент навчив нас запалити свічку в першу чергу в своєму серці, тепер для половини населення України це звичність, це хороша традиція і в цьому одна із великих заслуг Ющенка, яка через деякий час буде оцінена ще більше.
Шануймося і нехай в ці дні кожен схилить голову перед невинно вбитими комуністичним режимом співвітчизниками. І дай Боже, щоб тоталітаризм ніколи більше повторився на вільних українських землях.

Катерина Гладка