Вечорниці, досвітки, молодіжні складки на Наддніпрянщині були традиційними для кінця листопада, початку грудня. Всі ці парубочо-дівочі гуляння були приурочені до однієї мети – майбутнього щасливого шлюбу. Особливо помічними у цьому вважались свята Святої Катерини – 7 грудня та Святого Андрія (Андрея), Святого Андрія Первозваного апостола – 13 грудня. Наші прабабусі, коли були ще дівками, сподіваючись на щасливе заміжжя, ворожили на долю. Саме на Святої Катерини зрізали кілька вишневих галузок (гілочок), ставили їх у воду в хаті на покутті перед образами, якщо ж до Нового року (Святої Маланки) 31 грудня (за старим стилем) або 13 січня (за новим) вишні зацвітали, то це означало, що дівчина незабаром вийде заміж. Парубоцтво теж не відставало від дівок, ламали вишневі гілки та ставили їх у глечику до Різдва. Якщо ж вишнева гілка розвивалась але не зацвітала, то ця ознака свідчила, що наречений або наречена будуть скромними, нічим не примітними. Чия ж гілка всихала, тому судилась погана пара: ледача, сварлива й негарна. На Катерину дівчата варили в горщику кашу, зазвичай, або ж пшоняну або гречану. Опівночі виносили горщик на подвір`я, попередньо обгорнувши рушником, ставили на тин та голосно гукали: «Доле, доле, ходи до нас вечеряти!». Якщо ж на цей палкий дівочий заклик хтось або щось подавало голос у відповідь (гавкав собака, кукурікав півень,щось грюкало або ж хтось далеко співав пісню), то це означало, що «Доля» почула запрошення й усіляко сприятиме дівчині в пошуках нареченого. Якщо ж на вулиці було тихо і ніщо не гавкало і навіть не грюкало, то дівоче серце боязко стискалось від страху залишитись цього року неодруженою. На Святого Андрія дівчата ворожили майже цілу ніч, покладаючись на його пораду, щодо вдалого заміжжя. Із дня Святої Катерини, дівчина повинна була носити при собі зав`язане у поясі конопляне зерня. У ніч перед Андрія вона мусила неодмінно посіяти його попри мороз чи сніг, кажучи при цьому: Андрію, Андрію, Я на тебе коноплі сію, Дай мені знати, З ким їх буду брати, Андрію, Андрію, Я на тебе сім`я сію, Наміткою волочу, Бо дуже заміж хочу. Закликали свою долю ще й таким способом: Я, Святий Андрію, Конопельки сію; Дай же, Боже, знати, З ким весілля грати… Після таких слів, як вважали наші бабусі, наречений повинен був обов`язково приснитись. На ці свята у дівчат були різноманітні гадання, наприклад: Потрібно було спекти великий солоний корж та з`їсти його на ніч; наречений присниться та обов`язково подасть пити. Взяти по наперстку пшеничного борошна та солі, розбовтати все це у воді та випити перед сном. Вночі обов`язково захочеться пити. Присниться наречений, який подає пити. Замісити та спекти солоний коржик, лягаючи спати, одну половинку коржика з`їсти, а іншу покласти під подушку. Наречений прийде у вісні, щоб з`їсти все інше. Рано-вранці, на Андрія, дівчина, проснувшись, повинна підв`язатись поясом, цілий день молитися і нічого не їсти, лягаючи спати, зняти пояс та покласти його навхрест під подушку, притому голосно сказати: Живу в Києві на горах, Кладу хрест в головах; З ким вінчаться, З ким заручаться, З тим і за руки держаться. Вночі появиться наречений, або як називають його – «Доля», бо ж з споконвіку свята Великомучениці Катерини та Андрія вважалися святами дівочої долі. На Андрія, крім всього відбувалось ще веселе та жваве дійство – кусання Калити. Це був солодкий печений із маком, родзинками та медом круглий корж із діркою посередині. Через дірку пронизували мотузку й прив`язували калиту до одвірка чи сволока. Дівчата та парубки на вечорницях намагалися вкусити її, проте це зробити було складно, адже Калиту стереже «Пан Калетинський», котрий смикаючи за мотузку, перешкоджав її вкусити. В руках у нього був квач, смачно обмазаний в сажу або ж вмочений в мед. Поряд із «вартовим Калетинським» на коцюбі верхи скаче «Пан Коцюбинський». «Калетинський» повинен весело кебкувати над «Коцюбинським», тож якщо після кпинів «Коцюбинський» не засміється, то тоді має право вкусити калиту, а якщо ж зарегоче, то отримає по носі віхтем із сажею або медом. Проте вкусити корж калити дуже не просто. Дівчата та парубки смикають її за мотузку, тож вона ніяк не може потрапити до рота «Пана Коцюбинського». Братство козацького бойового звичаю «Спас» спільно з козаками з селища «Козака Мамая» запрошують на вечорниці, що пройдуть на «Мамаєвій Слободі» на свято Катерини та Андрія. Тож спробуй і ти зламати на «Мамаєвій Слободі» гілочку вишні, або ж пограти у веселу гру, скуштувати «Калиту», поїздити на коцюбі, змастити дівок сажею або медом, потанцювати запальні танці під супровід троїстих музик саме так, як це робили наші прадіди. Початок вечорниць як 7 так і 13 грудня о 19-00. Ласкаво просимо долучитися до відтворення цих давніх добрих обрядів наших прабабусь та прадідусів й скуштувати на вечорницях вишняку, та танцюючи під супровід троїстих музик, так гепнути лихом об землю, щоб аж турки почули…