Здавалось би, що спільного може бути між далекою Північною Ірландією та Україною, перша територія і досі залишається під владою Великобританії, а Україна незалежна з 1991 року. Ірландська республіканська армія, яку Британський парламент називає «терористами»ще з 20-х років бореться за вільну Ірландію, їй вдалося звільнити частину території, але залишився так званий Ольстер( Північна Ірландія), за який боротьба триває і досі. В лавах ІРА здебільшого молоді хлопці, яких ніхто не змушує туди йти. Вони самі обирають свій шлях і розуміють—можуть загинути. Але незламність ірландського народу може стати для багатьох українських патріотів гарним прикладом.Всередині березня На Ярославову Валу вже традиційно відбувся кінопоказ—цього разу стрічка «Сини», виробництва Ірландії та США. Фільм засновано на реальних подіях 1981 року, які відбувалися в тюрмі Мейз. Ув’язнені борці за незалежність Ірландії з організації ІРА почали повномасштабне голодування з метою отримання статусу військовополонених. У результаті загинуло 10 членів ІРА, ще 13 продовжили голодування до того моменту поки їхнє становище не стало критичним. Лідер політв’язнів БоббІ Сендс був обраний народом Північної Ірландії депутатом англійського парламенту. Але до виконання своїх обов’язків він так і не приступив, бо через 66 днів помер. Ви мабуть знову запитаєте, а яку актуальність тогочасні події в Ірландії мають до сучасної України? Посудіть самі: в Україні відбуваються політичні репресії, одним з останніх гучних випадків стало незаконне затримання хлопців, яких назвали терористами за знищення пам’ятника Сталіну—людині, яку у всьому світі визнано тираном, досі не закриті справи підприємців. Вам нічого це не нагадує? Ми незалежна країна, яка має усвідомлювати свою відповідальність за власних громадян і пильнувати, коли за вчинки, які не є злочином людей незаконно кидають до СІЗО, навіть не аргументуючи це жодним законом . Причому людина мисляча має розуміти, що влада активно користується апаратом примусу, але цьому можна протистояти, якщо бути небайдужими і не називати власний страх словом «апатія». Протести та виступи—це далеко не єдиний спосіб протидії, але це форма контролю і нагадування владі, що олігархічну структуру побудувати у споконвіку вільній Україні не вдасться. Ірландія достатньо сильна країна, що має власні традиції, які мало чого спільного мають з британськими, але приклад ІРА дає усвідомлення, що навіть армія може діяти не лише зі зброєю у руках, а впливати на владу власною самопожертвою, сталевістю принципів та переконань. Україна має традиції повстанського руху, нам є чим пишатися від Запорізької Січі і до наших часів, у наших генах по суті не може бути духу покори. Тож чому ірландці знаходять у собі сили для протидії окупаційному режиму, а ми так швидко здаємось відгороджуємо себе від політичної сфери? Боббі Сендс голодував у ірландській в’язниці 66 днів без сумнівів і до кінця, невже для нас настільки складно взяти до рук український прапор і вийти на протест захистити своє гідне право на життя, своїх друзів та однодумців? Відповідь має викарбуватися у вашому серці раз і назавжди… Автор- Катерина Гладка