28 травня братчики БКБЗ «Спас» відвідали відкриття пам’ятника старшинам Армії Української Народної Республіки – уродженцям Києва. Подія непересічна з огляду на те, як мало в Києві монументів, які увіковічують саме військовиків, що віддавали всі сили свого воєнного таланту за незалежність нашої Батьківщини. Тут можна назвати хіба що меморіальну плиту на честь загиблих крутянців на Аскольдовій могилі, хрест студентам з Допоміжного куреня Січових стрільців на Замковій горі на Подолі та меморіальну дошку організаторам Галицько-Буковинського куреня Січових стрільців на одному з корпусів НПУ ім. Драгоманова. Перелік занадто короткий, хоч ситуація й не настільки песимістична, як вважають організатори меморіалу старшинам – благодійна ініціатива «Героїка» і Спілка української молоді в Україні, – що називають його єдиним у Києві. Проте він дійсно вирізняється серед них важливою особливістю: на постаменті викарбуванo імена 34-х старшин у званнях переважно від підполковника до генерал-хорунжого Дієвої армії УНР, які народилися в Києві. Тепер кияни знатимуть захисників українського державності – своїх земляків поіменно. А та доба перестане бути безликою чи сконцетрованою на одному-двох прізвищах, а набуде нового, більш чіткого, уособлення. Сам пам’ятник встановлено на подвір’ї Храму Ікони Божої Матері «Неопалима купина» УПЦ КП (вул. вул. Маршала Малиновського, 6-а, ст. м. «Оболонь»), чиї парафіяни також зробили свій матеріальний внесок у побудову. Монумент має вигляд Хреста Симона Петлюри, нагороди, запровадженої в еміграції для всіх учасників Визвольних змагань, на постаменті якого встановлені меморіальні дошки з іменами воїнів. «Чому тільки старшинам, – витало в повітрі запитання, – а як щодо простих козаків?». Згідно з поясненням організаторів, пам’ятник усім захисникам УНР потрібно ставити там де його справжнє місце – у центрі столиці держави, за яку вони віддавали свій піт і кров. Задум же цього пам’ятника полягав у тому, щоб він вийшов персоніфікованим, а як же дізнатись імена всіх військовослужбовців Армії УНР аж до останнього козака, які походили з Києва? Це неможливо, тим паче радянська влада дакладала всіх зусиль, щоб зробити реальним цей висновок. Відкриття почалося з панахиди за всіма загиблими вояками УНР, проведеного отцем Віктором Мілейком. Після покладання квітів, один з організаторів Павло Подобєд розповів про задум і значення пам’ятника, а також про ратні подвиги та круті звороти долі вшанованих старшин. Виступили також відомий історик Андрій Руккас, нащадок старшини славетної 3-ї Залізної дивізії, Олесь Гриб від Всеукраїнського об’єднання ветеранів, а завершилася урочиста частина виконанням бойових українських пісень. Утішили слух парафіяльний хор і хор «Гомін», а бандурист Ярослав Джусь (півфіналіст шоу «Україна має талант») і кобзар Тарас Компаніченко показали ще й високу майстерність гри своїх інструментів. Увесь цей час почесну варту біля меморіалу несли бійці Київського рою «Групи військово історичної реконструкції "Чота пішої розвідки 3-ї Залізної дивізії Дієвої армії УНР"», які стійко видержали палючу спеку, очевидно пам’ятаючи, що Армія УНР терпіла набагато гірші умови, проте продовжувала тяжкий змаг. Пам’ятник киянам-старшинам Армії УНР повинен стати містком передачі українських бойових традицій перш за все офіцерам сучасних Збройних Сил України як головним організаторам життя й бойової підготовки своїх підрозділів і зразкам для наслідування солдатами. Конституційний обов’язок наших Збройних Сил – захист територіальної цілісності й суверенітету України, тож і ґрунтуватися наше військо повинно на традиціях тієї армії, що в найгірших обставинах стала на збройний захист цих засадничих державних цінностей – Дієвої армії Української Народної Респуліки. Ми певні, що відкритий пам’ятник значною мірою спричиниться до цього. Братство козацького бойового звичаю «Спас» закликає всіх відвідати меморіал і віддати шану українським військовикам. Ігор Бігун