11 лютого 2003 року трагічно обірвалося життя Анатолія Васильовича Єрмака - Анатолій Васильович Єрмак – відомий політичний діяч, вольова мужня людина, непохитний патріот, справжній український офіцер, який стояв справді на сторожі безпеки рідної держави, борець з тією нечистою силою, яка душить сьогодні нас. Воістину – лицар честі і справедливості (без масонства). Вдячна долі і Всевишньому, що мала честь бути знайомою і спілкуватись з цією непересічною особистістю. Обмірковуючи ту чи іншу ситуацію, "як розвідник розвіднику", я нерідко просила допомогти прояснити логіку чи "далекоглядність" поточних подій. Безкомпромісний в будь-яких заграваннях, він одразу відреагував на розповідь про моє "невдале" інтерв'ю: "Обов'язково треба говорити про це, адже і тим, хто сьогодні просить хліба, і тим, хто жирує в багатстві і оргіях, не вистачає насамперед отого високого і життєствердного почуття любові до рідної землі, своїх людей". - Якщо через твердь нашарування, асфальту і табу відкрилася Кам'яна Могила, відкрила нам свої скроні, бібліотеки і довела, що Україна має найдавнішу історію, збережено пам'ять, то треба вірити, що є сини й дочки України, які не дадуть спаплюжити нашу історію, а отже знищити. Оце і є наша сила. Віра і воля, бо ми нескорена нація. Бо, знову ж таки, як у Батька, як би не дурили себе і людей горе-перевертні, вогонь ні Холодного Яру, ні Кам'яної Могили не згасне. Повертати треба до свого коріння, де ми мали і честь, і славу. Приклад, коли Франція після Другої світової війни, розбита, почала вкладати кошти у вітчизняний кінематограф, де возвеличувався народ в усіх найкращих людських проявах найрізноманітніших сферах життя, як от, кохання, культура, наука, але в устремлінні до кращого. Ця держава стала процвітаючою з демократичними засадами, зі своєю оригінальною ментальністю і таким загальновизнаним явищем у світовій скарбниці, як світ французького кіно. В умовах же бездуховного неможливо виховати патріотів. Коли навкруги тотальний бруд, насильство, нівечення людської гідності, важко залишатися вірним своєму етнічному поклику. Бути патріотом сьогодні в Україні – подвиг зі всіма, як то кажуть, наслідками. Але тільки завдячуючи людям, які зберегли своє коріння і які є ізгоями суспільства, тими шпаринками світла крізь морок, тримається Україна... Читати повністю.