work news gallery interesting forum
14 грудня, п'ятниця, 2018 р.Б.
70 років тому СРСР напав на Фінляндію


”Принимай нас, Суоми-красавица, в ожерелье прозрачных озер!”. Із цією піснею Червона армія 70 років тому перетнула фінський кордон. Суомі — Фінляндія фінською. ”Красавица” зустріла радянські танки коктейлем Молотова: у тій війні фінські солдати вперше використали пляшки із запалювальною сумішшю

За пактом Молотова–Ріббентропа, підписаним у Москві в серпні 1939-го, Фінляндія відходила до радянської сфери впливу. Та впродовж десятиліть, офіційна версія про причини війни виглядала так: СРСР захотів посилити безпеку Ленінграда — на той момент кордон проходив за 30 км від ”колиски революції”. Керівництво Союзу запропонувало обмін територіями й вимагало розміщення своїх військових баз у Фінляндії. Фіни не поступалися.

29 листопада 1939-го СРСР розірвав відносини з Фінляндією, а вже наступного дня Червона армія розпочала воєнні дії. Перевага над фінами була цілковита: 425 640 радянських солдатів проти 265 тис. фінських, 2876 гармат проти 534, 2289 танків проти 26, 2446 літаків проти 270. У захопленому Червоною армією містечку Теріоки створено маріонетковий уряд на чолі з фінським комуністом Отто Куусіненом. Тож глава радянського уряду й нарком закордонних справ В’ячеслав Молотов заявив, що жодної війни з Фінляндією СРСР не веде, а допомагає новоствореному фінському урядові ”очистити країну від маннергеймівських банд”. Іще до початку бойових дій почали формувати Фінську народну армію. Її укомплектували фінами й близькими до них за мовою карелами, що служили в частинах Ленінградського військового округу. У боях вони участі не брали — їх берегли, аби пройшли парадом у фінських містах.

Менш чисельні фінські війська були мобільнішими за радянські.

— Мені було незрозуміло й дивно, чому росіяни не мали лиж і тому не могли відірватися від доріг, — згадував фінський полковник Ялмар Сііласву.

Уже в середині грудня радянський наступ захлинувся. Лінію Маннергейма — укріплення на фінсько-радянському кордоні, названі за іменем головнокомандувача фінської армії, — ані прорвати з ходу, ані обійти Червона армія не зуміла. Дві радянські дивізії та танкову бригаду, що йшли в обхід фінських укріплень, оточено й розбито.

Ліга націй засудила СРСР і 14 грудня виключила з організації як агресора. До Фінляндії прибули близько 12 тис. добровольців із 26 країн. Найбільше зі Швеції, Норвегії, Данії й Угорщини. Українські емігранти також збиралися організувати загін добровольців, аби воювати на фінському боці. Цим займався колишній офіцер армії Української народної республіки Юрій Горліс-Горський.

Радянський наступ відновили лише в лютому 1940-го. Наприкінці місяця вдалося прорвати лінію Маннергейма. Та бліцкриґ усе одно провалився: війна затягувалася. Від ідеї посадити в Гельсінкі ”народний” уряд радянське керівництво врешті-решт відмовляється. Натомість пропонує підписати мир законному урядові Фінляндії. Від нього зажадали територію в 13 разів більшу, ніж ішлося на переговорах перед війною.

Невдовзі після підписання мирного договору з’ясували, що поблизу нового кордону на фінському боці залишився великий паперово-целюлозний комбінат. А целюлоза важлива для виробництва пороху. Тож через тиждень після укладення мирного договору радянські війська просто анексували містечко з комбінатом.


Цибулько йшов в атаку з одірваною головою

У 1960-х, коли я вчився в школі, Велика Вітчизняна ще сяяла героїзмом. Але наші батьки, що її пройшли, майже не говорили про неї. Зате, сходячись, охоче розповідали про іншу війну, якої не було в підручниках, — Фінську. І згадували щось таке негероїчне. Батько розказував, як йому осколком снаряда сплющило котелок із супом. І про те, як в останній день війни лейтенант Цибулько йшов в атаку з одірваною головою. Її знесло снарядом. А він іще якийсь час ішов собі. А дядько Сашко казав, що ствол карабіна в бою розпікався — не доторкнешся, а хліб — навпаки, на фінському морозі ставав, як камінь. Дядькові там прострелили ногу, й він пропав би на снігу, якби його не виніс на собі Ілько Дрохва, батько нашої однокласниці.

Уявлялося, що тільки люди з нашої вулиці там і воювали. Що не дуже й далеко од правди: восени 1939-го їх разом забрали не просто в армію, а саме туди, на Фінську. Загалом там воювали 12 дивізій із Київського й Одеського військових округів. 44-та (Щорсівська) стрілецька дивізія полягла практично вся. Зав’язла в снігу, й фіни її знищили. Командирів згодом розстріляли перед строєм — свої.

Чому нашим батькам охоче згадувалася не пізніша Велика, а ота — Мала війна? Бо вона для них — перша і справжня. Настільки справжня, що 1941-го й далі вони вже не пережили нічого нового. Я зрозумів це, коли їх не стало. Зрештою, чужий досвід завжди розумієш із запізненням. Мій батько (75-й артилерійський полк 123-ї дивізії) писав своєму батькові тоді: ”Тату, ось візьмемо у фінів Виборг — і війна закінчиться!”. А його батько в юності служив у тих краях в російському імператорському флоті й знав, що таке фортеця Виборг, і відповів: ”Дурні ви, сину, якщо так думаєте!”. Вони не взяли міста штурмом. Це там лейтенант Цибулько ходив в атаку без голови.

За три місяці у Фінляндії загинуло більше, ніж в Афганістані за 15 років

Уже котрий рік, у кінці листопада, мені телефонує киянин, полковник Григорій Гаращенко. Йому 90 літ. На Фінській він був кулеметником 95-ї дивізії, поранений якраз під Виборгом. Полковник питає щоразу одне: чому в нас досі нема пам’ятника солдатам тієї війни. Бо ”афганцям он скільки пам’ятників, а нас же за три місяці у Фінляндії загинуло більше, ніж в Афганістані за 15 років”.

Коли він був молодший, то їздив на зустріч із фінськими ветеранами, відвідав місця колишніх боїв. Був і в Лапландії, де загинула та Щорсівська дивізія. Тисячі її солдатів залишилися лежати у високому, до метра, снігу. Поховати стільки людей — клопітно, бо земля глибоко промерзла. А коли настала весна, ті солдати помалу опустилися на дно лапландських боліт. І ось тепер там, у місті Суоякссалмі, каже полковник Гаращенко, він бачив конус із чорного каменю — пам’ятник тій нашій дивізії. Той обеліск поставили фіни.

Поділитись
| додано: 06/12/2009 | Vorogbyt |
Новини
06 січ.
Де не стоятиму - вистою
17 вер.
18 вересня 2013 року відбудеться відкрите засідання Громадського комітету із вшанування пам’яті жертв Голодомору
04 вер.
Наливайченко просить Генпрокуратуру захистити права реабілітованих жертв політичних репресій
24 лип.
Щорічний мистецький захід "Толока в Легедзине" цього разу 10 серпня 2013 р.
24 лип.
24 липня 2013, Київ, Майдан Незалежності. ПЕРШИЙ ФЛЕШМОБ-ЗАПРОШЕННЯ НА ЕТНО-ФЕСТИВАЛЬ "ЖНИВА 2013. ДОМОТКАНЬ"
22 черв.
Музей Івана Гончара - 22-23 червня, фестиваль «КОБЗАРСЬКА ТРІЙЦЯ»
22 черв.
Музей Івана Гончара - 22 червня, відкриття виставки «Микола БУДНИК – майстер, художник, поет»
22 черв.
Музей Івана Гончара - 20 червня, відкриття виставки Надії Вінарської-Марченко «Я СВІЙ ЧАС У ВИШИВКАХ ЛИШАЮ...»
15 квіт.
ПРЕС-РЕЛІЗ - В МУЗЕЇ ІВАНА ГОНЧАРА - 16 КВІТНЯ 2013 РОКУ О 17:00 відбудеться творчий вечір ЛІРНИКА ЯРЕМИ
13 квіт.
Вільна дискусія "Сила ненасильницького спротиву. Спогади про Норильське повстання 1953 р."
13 квіт.
24 квітня 2013 р., 11:00 Будинок Вчителя. Круглий стіл, присвячений 95-й річниці Української Держави (Гетьманату П.Скоропадського)
20 лют.
АКЦІЯ Громадського об’єднання «Українська Справа» «ХОЧЕМО ЧИТАТИ ПРЕСУ УКРАЇНСЬКОЮ»
31 січ.
"Патріотами не народжуються, а стають", – Вадим Васильчук
18 січ.
Допоможи встановити меморіальну дошку воїнам Армії УНР
20 груд.
У Харкові міліція затримала 22-х учасників ходи на підтримку Павліченків
14 лист.
They are not killers! - справа Павлiченків.
Внески товариства та благодійні внески людей, які хочуть підтримати нас і нашу діяльність.
 
maidan.org.ua
Дитячо-юнацький еколого-туристичний клуб <Екотур>
Контакти:
Для запитів:question(at)spas.in.ua
Осавул БКБЗ"Спас":vadymyrko(at)spas.in.ua
 +38 (063) 841 44 60
Прес-служба:press(at)spas.in.ua
 +38 (093) 648 11 50
Діяльність | Новини | Світлини | Цікаве | Форум
Події | Спорт | Вишколи | Культура | Контакти
 Розробка та дизайнування - "web-design samsobisam"