Коли ви проходите повз дитячі майданчики, як часто ви помічаєте на чому та з чим граються діти? В нашій уяві це мають бути яскраві кольори, казкові герої нашого дитинства, драбинки, гірки, пісочок тощо.

Отож, одного сонячного дня ми йшли на Оболоні в пошуках квартири. Як і кожна молода сім’я ми підшуковували щось недороге, в хорошому районі, біля метро і звичайно ж з затишним двориком з майданчиком для майбутніх дітей. Оглянувши не один будинок в пошуках квартири, ми простували до останнього на той день варіанту. Потрапивши в потенційний двір нашого будинку, одразу відчулася гнітюча атмосфера, хоча на перший погляд він нічим не відрізнявся від решти дворів Києва. Можливо то через те, що почало хмаритися, а можливо то були вже останні на той день оглядини квартири. Невивезене сміття, калюжі, які неможливо обійти, зустрічаються нерідко, однак побачити ТАКЕ ми були просто неготові: величезні дерев’яні «ідоли», потріскані та пофарбовані у кольори, напевно обрані за принципом «що було, у те і фарбували», деякі взагалі напіврозламані. Однак образи, що вони втілювали, були не менш вражаючі. Впізнати в них казкових героїв-іграшок було неможливо.

Судіть самі:

Три леви (?) нагадують більше сучасних монстрів з фільмів жахів, аніж казкових героїв.

Новітні тенденції авангардизму відпочивають у порівнянні з творчістю київських художників/працівників ЖЕКів.

А це миле усміхнене левенятко так і проситься погратися з дітлахами…

Ще трохи фосфорної фарби додати до очей, і можна не хвилюватися, що вночі в двір зайдуть грабіжники

Ми так і не ідентифікували, що ж це за казка? Можливо ви нам допоможете

Наступна трійця:

Якщо левів ще можна уявити різнобарвними, казковими, то малювати грецьких богів чи воїнів (ми впізнали саме їх у цих монстрах) із зеленими вусами та «готичним макіяжем» - це знущання над казковими героями.

Такий собі грифон…

Чи впізнаєте ви героїв цієї казки? Ми витратили 10 хвилин, щоб розпізнати у страховиську з червоним обличчям та капелюхом в горошок П’єро, у Синій Бороді з зеленим носом та демонічними очима – Карабаса-Барабаса, а в чудовиську з розбитою головою, кривавою посмішкою з діркою замість носа як ви вже здогадались, - головного героя Буратіно

Один з «героїв» причаївся в густому дереві, напевне щоб швидше лякати, а не забавляти малечу і перехожих. Білі очі без зіниць несуть холод та пустку, а червоний ніс і синій макіяж під очима колоритно доповнює образ п’янички.

Цей витязь чи лицар є винятком з цієї божевільної компанії. Хоча і в ньому можна знайти безліч недоліків, однак він не вражає своєю грубістю, бездушністю творця, на відміну від попередніх статуй.

Той, хто малював цього грибочка, напевно ніколи не бачив мухомора – адже його варіант за формою більше схожий на гриб-боровик, якого доїдає якийсь шкідник.

Впізнати цих персонажів набагато легше, однак враження вони справляють не найкраще. Кощій Безсмертний (Чахлик Невмирущий) – з кривавим мечем та трупним кольором тіла та обличчя, Змій Горинич - у позі курки на сідалі з трьома мордами бабуїнів, Баба Яга – з зеленим тілом жаби та обличчям зомбі – дуже по-казковому…

Ну і фінальна сцена – величезний центр азартних ігор, новенький та сяючий, на фоні старого обдертого дитячого майданчика та «героїв»-монстрів з недитячих казок.

Ми всі любимо героїв з мультфільмів нашого дитинства, однак бачити кожного дня таке їх втілення – це знущання над нами і нашими дітьми. Не будьмо байдужими!

Автори: Наталя та Вадим Васильчук